В Україні сформувалось поняття сільського зеленого туризму. Люди ототожнюють його з тимчасовим проживанням і відпочинком в сільській садибі, розташованій в мальовничому місці. Експерти стверджують, що майже 10% приватного житла в селах України (а це 6,3 млн. житлових будинків), потенційно можуть використовуватися для прийому туристів.

В Україні сформувалось поняття сільського зеленого туризму. Люди ототожнюють його з тимчасовим проживанням і відпочинком в сільській садибі, розташованій в мальовничому місці. Експерти стверджують, що майже 10% приватного житла в селах України (а це 6,3 млн. житлових будинків), потенційно можуть використовуватися для прийому туристів. Участь господарів садиб у вищезгаданій діяльності начебто має сенс. Згідно статистики, в селах частка незайнятого або частково зайнятого працездатного населення становить майже 90%. В той же час у приватних особистих селянських господарствах виробляється 2/3 готової до реалізації сільгосппродукції. Виходячи з цих чинників, кожний ґазда має прагнути розпочати свою діяльність в сфері сільського зеленого туризму. Але цього не відбувається. Чому? Відповідь на це питання намагалися знайти учасники круглого столу «Сільський туризм – важливий чинник сільського розвитку», який відбувся в 22 листопада 2013 р. в залі засідань Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. Захід був ініційований підкомітетом з питань розвитку туризму, курортів та рекреаційної діяльності вищезгаданого комітету та ГО «Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні».

Не буду втомлювати читача переказом загальних місць, а відразу ж перейду до суті. Близько 80% громадян країн Євросоюзу користуються послугами агротуризму, які надають їх співвітчизники. У сільській місцевості країн ЄС нараховується близько 2 млн. ліжко-місць. За своєю популярністю сільський туризм поступається тільки морському. Українське село також не залишається поза увагою туристів. Найбільший попит мають садиби і маленькі котеджі готельного типу здебільшого в гірських місцевостях і біля моря. В першому випадку садиби заповнені взимку, в іншому – влітку.
Що стосується інших регіонів – центральних та східних, то цей вид діяльності, попри наявність потрібних для створення агротуристичних продуктів ресурсів, перебуває в зародковому стані. А садиб має бути багато, тоді споживачі будуть сприймати даний сегмент вітчизняного ринку як конкурентоспроможний. Що ж розвитку перешкоджає?
На думку учасників круглого столу, серед яких народні депутати України, представники Адміністрації Президента України, Міністерства доходів та зборів України, Міністерства аграрної політики та продовольства, Державного агентства України з туризму та курортів, представники громадських організацій, власники особистих селянських господарств, це невирішені численні проблеми.
Голова правління Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні Володимир Васильєв зазначив, що у сільського напрямку туризму відсутній куратор в системі державної влади. Нова структура, яка була створена більш ніж два роки тому, не стала правонаступником свого попередника - Державної служби з туризму та курортів і не взяла до свого активу напрацювання в сфері сільського зеленого туризму. Більше того, Держтуризмкурортів від сільської теми взагалі відхрещується на користь Міністерства аграрної політики та продовольства. Добре те, що останній до роботи долучається. Зокрема, мова йде про програму «Рідне село», в концепцію якої сільський зелений туризм дуже добре вписується. Спільно з Мінагрополітики відпрацьований відомчий наказ, яким затверджений план заходів щодо розвитку сільського зеленого туризму на період до 2015 року. Також мають місце двотижневі навчальні програми для підвищення кваліфікаційного рівня людей з вищою освітою, причетних до розвитку сільського зеленого туризму.

Мета круглого столу – обговорення актуальних питань подальшого розвитку сільського зеленого туризму в контексті Проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про особисте селянське господарство» щодо розвитку сільського зеленого туризму», реєстр. № 2530а та Проекту Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування наданих послуг у сфері зеленого туризму», реєстр. № 2529а.
Подальше обговорення було присвячене головному чиннику гальмування розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Це нормативно-правова база. Її мало назвати недосконалою, ліпше - остаточно не сформованою. Ця обставина часто призводить до непорозумінь між селянами та владними інституціями на місцях. Так, прийом гостей в сільському будинку та гостинність сільського населення прирівнюється до туристичного бізнесу, що підпадає під поняття «індивідуальні засоби розміщення». В цій ситуації цілком логічною є пропозиція групи народних депутатів України (І. І. Бушко, І. В .Бриченко, І. Ф. Гайдош, К. Т. Ващук) внести зміни до Закону України «Про особисте селянське господарство» щодо уточнення змісту поняття «послуги у сфері сільського зеленого туризму», зайнятості членів особистих селянських господарств (ОСГ) у цій сфері та інші доповнення. Запропоноване уточнення змісту поняття «послуги у сфері сільського зеленого туризму» важливе не лише для глибшого розуміння сутності цього виду діяльності, але й для ефективного правого поля щодо оподаткування. Тому закономірною є й пропозиція згаданої групи народних депутатів внести відповідні зміни до Податкового кодексу України, зокрема, оподатковувати дохід від надання послуг у сфері сільського зеленого туризму згідно з правилами щодо оподаткування доходів від продажу особистими селянськими господарствами власної продукції, оскільки надання послуг у сфері сільського зеленого туризму є продуктом діяльності ОСГ (оподатковується дохід, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати).
Як доповнення до обґрунтування необхідності прийняття запропонованих народними депутатами змін до Закону України «Про особисте селянське господарство» та до Податкового кодексу України слід зазначити, що вони відповідають курсу Президента та Уряду України на вдосконалення вітчизняної аграрної політики в частині подолання деформацій, які нагромадились в аграрній сфері, зокрема, на підтримку селянських господарств, модернізацію малотоварного сільськогосподарського виробництва, диверсифікацію діяльності і доходів сільських домогосподарств, в тому числі через реалізацію ініціативи «Рідне село».
Обговоривши подальше формування нормативно-правової бази розвитку сільського зеленого туризму, учасники круглого столу склали Звернення до Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин підтримати дані законопроекти та винести на сесію Верховної Ради України для прийняття у першому читанні.
Підсумуємо. В Верховну Раду внесено для розгляду законопроекти про внесення змін до Закону "Про особисте селянське господарство" щодо розвитку сільського зеленого туризму (реєстр. №2530а від 04.07.2013) та про внесення змін до Податкового кодексу щодо оподаткування наданих послуг у сфері зеленого туризму (реєстр. №2529а від 04.07.2013), якими, зокрема, передбачається визначити особливості організації та запровадження в Україні сільського зеленого туризму "як засобу реалізації державної політики зайнятості, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю" та встановлюється, що доходи від надання послуг з розміщення (проживання) і харчування у сфері сільського зеленого туризму мають оподатковуватися згідно з правилами оподаткування доходів від продажу власної продукції тваринництва.
Як наголосив народний депутат, один з авторів законопроектів Іштван Гайдош, документи розроблено з метою усунення тих проблем, які заважають розвитку сільського туризму, а саме: відсутність чіткого юридичного визначення поняття сільського туризму; неврегульованість питання оподаткування доходів, отриманих за надання послуг у сфері сільського туризму; невизначеність у системі оцінки якості послуг; утрудненість доступу до туристичного ринку, слабкість співпраці надавачів послуг з місцевими органами влади та інші.

Матеріал отримано з http://novosti-turbiznesa.info/