Розвиток туристичної галузі в Закарпатті хоч і був пригальмований початком кризи, але не зупинився. З усіма своїми хворобами росту на кшталт явно завищених цін за не завжди адекватну якість, горами «туристичного» сміття, яке ніхто не збирається утилізувати тощо, галузь живе і міцніє, підживлюючись непоганим попитом — переважно внутрішнім, з боку городян, котрі тягнуться до природи. Ті, хто відповідає за туристичну пропозицію, свою справу знають: розуміють, що для задоволення клієнта, котрий, як правило, уже побачив світ, недостатньо набудувати якомога більше комфортабельних готелів, сільських садиб і ресторанів-колиб. Традиційний набір «поїсти—погуляти—на лижах покататися» розширюється, з’являється дедалі більше тематичних маршрутів — від «Винного шляху» по старовинних льохах і сучасних лініях розливу до турів по місцях, пов’язаних із двома світовими війнами (таких як залишки бункерів «лінії Арпада» і окопи часів Брусиловського прориву), або по сакральних місцях, або по замках... Загалом, у туристичному короваї з’являється дедалі більше родзинок. Але не все так райдужно — одну з таких родзинок можуть немилосердно виколупати!

Стрибати з парашутом уперше - найцікавіше, адже ще не знаєш, що тебе чекає, коли під ногами не відчуватимеш нічого.

Одне з найстаріших польських міст - Вроцлав - побудоване на берегах п’яти річок

Баворів – невелике село на півдні Тернопільського району, майже на межі з Теребовлянщиною. Власне, між двома світовими війнами воно належало до Теребовлянського, а не Тернопільського повіту. Тепер – навпаки.

Тур вихідного дня, тобто мандрівка за місто за два-три дні, в межах України обійдуться тернополянам в 200-800 гривень, в межах Європи 75-125 євро.

З підвищенням рівня життя в Європі туризм стає дедалі важливішим сектором економіки. Особливо в тих країнах, де є відповідні природні умови для нього. Виявляється, що відповідно керований та концептуальний розвиток туризму, краще за все економного та стійкого, може бути важливою частиною допомоги розвитку відсталих регіонів.

День рибальства, який присвятили святим Петру і Павлу, святкували 12 червня в с. Підгороднє. Незважаючи на дощову погоду, свято розпочалося в обід і закінчилося феєрверком пізно ввечері.

Тут дівчатка перетворюються на принцес і попелюшок, хлопчики — на космонавтів і піратів, а дорослі... повертаються в дитинство. Люди різного віку у казковій країні “Діснейленд-Париж”, як переконалися тернополяни, з однаковим азартом літають у незвідані галактики, воюють з величезним восьминогом на кораблі капітана Немо та блукають лабіринтом із “Аліси в Задзеркаллі”.

Охочих відпочити на Дністрі, заодно долучившись до екологічного розвитку каньйону, запрошують до табору Данастріс Альтернатива. Волонтери табору прибирають береги, розчишають місця для туристичних стоянок, а також спілкуються з громадами прибережних сіл, розповідаючи їм про зелений туризм.

Свою першу книгу "Замки Тернопілля" презентував у книгарні "Ярослав Мудрий" журналіст газети "20 хвилин" Володимир Мороз.

Історичне минуле Бучаччини прикрите порохом часу і таїть в собі багато суперечливих моментів. Одним з перших і найголовнішим питанням, що турбує багатьох істориків і жителів міста, є остаточна дата заснування Бучача. Офіційною датою заснування міста, вважається рік 1260-ий, коли вперше згадується родина Бучацьких гербу Абданк, котрі «героїчно обороняли Русь і Поділля від монголо-татарської навали».

Десять замків Тернопілля і тридцять кілометрів мальовничого Дністровського каньйону подолали протягом шести днів учасники першого апробаційного фестивалю-велосплаву "Шприха Дністровська".

Усього якихось двадцять кілометрів розділяють Кам’янець-Подільський замок і його побратима, «другу твердиню» — Хотинську фортецю. Доля Хотина тільки додала йому популярності: на нього не раз нападали вороги, під стінами відбувалися кровопролитні битви, про нього писали відомі письменники.