2009-12-17 Мандрівка княжою Теребовлею: про Василька забули
Замок, залишки якого досі можна побачити за 32 км від Тернополя, збудували у 1630-х рр. під керівництвом місцевого старости Олександра Балабана. До того у Теребовлі було аж три фортеці. Одні історики схилялися до думки, що місто спершу існувало на південь від сучасного, при злитті Гнізни і Серету. Згідно із іншою версією, княжий Теребовль (первісно назву міста вживали у чоловічому роді - прим. ред.) розташовувався на лівому березі Серету, на місці теперішніх руїн Підгорянського монастиря. Також давньоруський град розкинувся на виступі Покривка - навпроти сучасних руїн замку чи на Княжій горі. Зрештою, чи не найаргументованішою, у тому числі завдяки археологічним дослідженням, є версія, що цей замок стояв на тому ж місці, що і його наступники.
Що там можна побачити
Наразі Теребовля не є містом-мрією для туристів: не вельми якісний асфальт, сірі вулиці, невідремонтовані фасади старих, хоча і гарних старих кам'яниць, цікава архітектура храмів, типово радянський злий і помальований сріблянкою Шевченко... Це будні старого міста, яке не зникло в плині історії, але стало звичайним на перший погляд райцентром. Життя там, здається, вирує на ринку, автостанції і біля держустанов з їхніми вічними чергами. Людно і біля церков, а от найромантичніше місце - старий замок - ніби застиг, завмер у часі і "дивиться" своїми бійницями на стару-нову Теребовлю. У твердині ніхто не живе, її мури частково порозвалювались або їх свідомо розібрали люди; подвір'я поросло травою і кущами, а вся Замкова гора - лісом. Останній офіційно є зоною відпочинку для місцевих жителів. Принаймні так стверджує напис біля підніжжя гори.
Історії цього місця
Теребовля відома з 1097 р., коли "Прибули Святополк Ізяславич і Володимир Всеволодович, і Давид Ігоревич, і Василько Ростиславич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібралися в городі Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному, кажучи: "Пощо ми губимо Руськую землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з'єднаймося в одне серце і обережімо Руськую землю".
Князі, як йдеться в літописі, закріпили за собою окремі князівства. Одному з них - Васильку Ростиславичу дістався Теребовль. За його правління місто розквітло. Та правління це не було безхмарним. Побоюючись Василька, київський князь Святополк з намови волинського князя Давида запросив теребовлянського князя до себе на День ангела і підступно осліпив. Це сталося у Звенигородці, що неподалік Києва. Василька вивезли на Волинь, звідки князя визволив його брат, перемишлянський князь Володар. Обоє Ростиславовичів у 1099 р. розгромили війська київського та смоленського князів на Рожному полі, біля сучасного міста Золочева, а потім спільно з половцями - угорське військо біля Перемишля.
Фортеця Василька була дерев'яною, огородженою частоколом, і лише замкова церква - кам'яною. Після смерті князя у 1124 р., ймовірно, поховали в замковій церкві, у спеціальному саркофазі. Теребовля увійшла до Галицького князівства.
У 1054 р. стіни замку стали свідками кривавої міжусобиці, коли війська великого київського князя Ізяслава Мстиславича та його союзників напали на Галичину. У Галичині тоді княжив Ярослав Осмомисл. Тож у вівторок, 16 лютого, війська Ізяслава перейшли Серет і в ту ж мить почалося сонячне затемнення. "Настала в той день мла велика, що не видіти до кінця списа", занотував літописець. Темрява розвіялася якраз тоді, коли полки противників стали одні проти інших. Битва почалася 17 лютого і тривала від полудня до вечора, коли у плутанині жодна зі сторін не знала, хто перемагає. Союзники київського князя повтікали геть, а галичани - за стіни Теребовля. Тільки Ізяслав залишився на ніч на побоїщі і вчинив хитрість: виставив стяги галичан. Ті, подумавши, що на полі бою залишилися їхні війська, пішли просто у пастку. Вояки великого князя зловили полонених більше, аніж нараховували їхні власні полки. Побоюючись вилазки з Теребовля, кияни стратили більшу частину полонених, а "ліпших мужів" забрали із собою і теж втекли. І Ізяслав Мстиславович, і Ярослав Осмомисл залишилися при князюванні, але наслідки бою були такі, що "був плач великий по всій землі Галицькій" - найбільше постраждали прості люди.
Потім були монгольська навала і татарські напади. Місто і замок неодноразово руйнували. Аби сприяти відродженню міста, король Сигізмунд І у 1539 р. видав привілей, де зазначив: "Надаємо на вічні часи магістратові прибуток з горілки, призначуючи його на утримання і направу міста".
Протягом XVI ст. Теребовлянська фортеця занепала через постійні напади татар. Тільки після всіх цих подій надійшла черга будівництва фортеці, якою можна прогулюватись тепер. Її стіни сягають 3,5-5 м завтовшки і до 18 м заввишки. Вхід до замку зробили на висоті 3 м над землею, і туди можна було потрапити лише за допомогою спеціального помосту. Є припущення, що саме під час цієї перебудови зруйнували церкву, де похований князь Василько. Про князя забули. На подвір'ї замку збудували двоповерховий мурований палац і менший, деревяний будинок. Викопали і криницю.
Як туди дістатися
До Теребовлі можна їхати автобусами з міжміського автовокзалу чи потягами. Довідки за тел.: 15-04 та 15-05.
Кому варто їхати
Всім! Теребовля - одне з найстаріших міст не тільки Тернопілля, а й України. Хоча історія містечка - у "білих плямах", його старожитності все-таки ваблять тисячі туристів.
Автор: Володимир МОРОЗ
Джерело: Газета 20 хвилин
