Маршрут №2 «Екстрім по-тернопільськи»

Технологічна карта маршруту

Назва маршруту: «Екстрім по-тернопільськи»

Тема маршруту: спортивно-розважальна

Тривалість переїздів

День1. : Тернопіль – (100 хв.) – Залісся – (70 хв.) – Нирків

ВСЬОГО: 170 хв.

День 2. : Нирків –(60 хв.) – Устечко – (240 хв.) – Заліщики – (130 хв.) – Тернопіль

ВСЬОГО: 430 хв.

Тривалість перебування на об’єктах:

День1. : Тернопіль – Залісся – (240 хв.) – Нирків

ВСЬОГО: 240 хв.

День 2. : Нирків – Устечко – (60 хв.) – Заліщики – (30 хв.) – Тернопіль (60 хв.)

ВСЬОГО: 150 хв.

Загальна кількість годин :

День 1: 410 хв.

День 2: 580 хв.

Маршрут та його протяжність:

День1. : Тернопіль –(101 км) – Залісся –(60 км) – Нирків

ВСЬОГО: 161 км.

День 2. : Нирків – (4 км)– Устечко –(25) – Заліщики –(128 км) –Тернопіль

ВСЬОГО: 157 км.

Рекомендовані місця для відвідування:

День1. : Тернопіль – (Тернопільський замок, Тернопільський став, Катедральний Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці) – Залісся – (печера «Млинки») – Нирків –(Червоногород , Джуринський водоспад, Червоногородський замок ,костел св. Петра і св. Павла)

День 2. : Нирків – Устечко – (Дністровський каньйон) – Заліщики – (Палац та парк баронів Бруніцьких) – Тернопіль

Сезонність: Травень – Вересень

Тематична довідка про об’єкти відвідування:

м. Тернопіль (Тернопільська область, Тернопільський район)

Тернопіль—адміністративний, економічний і культурний центр області, розташований майже у її центрі . Місто розкинулося по обидва боки річки Серет — лівої притоки Дністра. На Сереті у західній частині міста знаходиться Тернопільський став площею 289 гектарів. Місто лежить на висоті 327 метрів над рівнем моря, в західній частині Подільської височини. Вперше наше місто згадується в 1540 р. в грамоті короля Сігізмунда І наданій каштеляну Краківському, воєводі руському, великому коронному гетьманові Яну Тарновському на право володіння територією в урочищі Сопільче Теребовлянського повіту, а також спорудження замку на Серетом, що мав охороняти південно-східні кордони Польщі від нападів кримських татар. Нове поселення дістало назву Тарнопіль. Із XVII ст. місто багато разів змінювало своїх власників, найвідомішими з яких були князі Острозькі. Від останнього власника тернополяни відкупились в 1843 р. В 1849 році, Тернопіль мав 16167 мешканців, з них 9632 євреї, 3483 — українці, 3032 поляки. Нині населення міста - 221 тис., 92% з яких українці.

Тернопільський замок

Замкові укріплення з землі та каменю було зведено в 1540-1548 рр. Через двадцять років укріплення перебудовано. З південного заходу замок був захищений річкою Серет та водами штучного ставу, створеного у 1548 році. З інших боків він був обнесений валом і частоколом з двома вежами, з боку міста проходив глибокий рів. Потрапляли до замку через перекидний міст.

У привілеї 1566 року згадуються тернопільська фортеця ,як діюча та її фундатор. У зв'язку із значними витратами на будівництво місто звільняється від багатьох податків. Укріпив і добудував замок вже син Яна Тарновського — Христофор. Немало коштів вклав у добудову і розширення замку також Томаш Замойський, який отримав місто як придане своєї дружини Катерини, дочки князя К. Острозького.

Розташування замку над ставом спричинило його різноповерховість. Із заходу він мав два додаткові поверхи казематів та підвалів, у підмурівках у бік ставу дивились бійниці. Ці кам'яні льохи ставали не раз місцем ув'язнення для непокірних. Поруч із замком були зведені інші споруди — пекарня, кухня, стайні. Замковий арсенал розміщувався в оборонних вежах. Впродовж своєї історії замок піддавався частим нападам завойовників. Особливо серйозних руйнувань зазнав замок під час нападів турків і татар у 1675 році . Ординці спалили замок, повністю зруйнували фортифікаційні споруди, висадили в повітря вежі, спустили воду зі ставу. Сліди руйнувань залишилися надовго. В інвентарі 1690 року згадується, що замок був у суцільних руїнах, міст — без ланцюгів, в'їзна брама — без даху. Тоді ж пошкоджено вали і підмурівки, а спалене житлове приміщення перетворене на стайні.

Після переходу міста у власність Собєських, замку, в значній мірі, повернули первісний вигляд, і в такому стані він залишався до кінця XVIII століття. На початку XIX століття тодішній власник міста Франциск Коритовський перебудовує Старий замок в палац, знісши рештки фортифікаційних споруд. Обводить його звичайним муром, а вхідну браму прикрашає.

У 1810—1815 роках, коли Тернопільський край перебував у складі царської Росії, у замку відкрили казино, тут відбувались бали. Після викупу міста від останнього власника у 1843 році замок віддали під казарми.

З середини XIX століття і до 1939 року замок слугував, в основному, як казарми. Його не оминуло лихоліття Першої та Другої світових воєн. Він горів у 1917 році, але найбільших руйнувань зазнав весною 1944 року. Після дев'ятиденного бою замок був взятий. Навколишні будівлі підірвали сапери.

У 1957 році в старий замок відбудували і пристосування під спортивну школу. Відновлена стародавня споруда стала своєрідним символом міста.

Тернопільський став

Тернопільському ставу приблизно стільки ж років, як і місту Тернополю: Ян Тарновський, засновник Тернополя і власник фортеці, 15 березня 1548 року отримує привілей на будівництво греблі та створення ставу. Збудовано водойму в заплаві річки Серет для оборони від нападів турків і татар, що забезпечила фортеці Тарновського ще більшу неприступність.

Межі ставу в середині XVI століття встановлювалися: від с. Кутківець до Тернопільського замку з заходу на схід. Уздовж львівської дороги було збудовано високу греблю. У привілеї 1550 року Ян Тарновський серед інших повинностей міщан зазначає, що в їх обов'язки входить ремонт греблі великого ставу, водоспуску і лотоків. Спуск ставу давав що три роки прибуток 16-24 тисячі золотих. У той час довжина ставу становила 7 км, ширина — 2-3 км.

Став і мав значне господарське значення: у XVII столітті на ньому працювали чотири млини, що приносило великі прибутки місту, а в самому озері розводили рибу: щуки, окуні, коропи. Уже на початку ХХ століття водойму взяв у оренду тернопільський підприємець Володимир Трач, який експортував рибу до Польщі.

Став у минулому часто руйнували татари і турки. Проте найбільше занепав став у міжвоєнний період ХХ століття, а під час Другої Світової війни Тернопільський став був повністю знищений. У 1956 р. почались відновлювальні роботи. Тоді ж було збудовано нову греблю. Водосховище зайняло значно більшу площу —289 га, і назвали його Комсомольським озером. Між водоймою та центром міста заклали парк імені Шевченка, який протягнувся вздовж східного берега озера. Було споруджено два острови та центральну пристань . Широкі сходи, що ведуть до пристані, розділив каскад штучних водоспадів.

У 1968 році в Тернополі з'явився теплохід, названий на честь одного з визволителів міста від німецької окупації Григорія Танцорова . Саме судно збудоване у 1963 році в Білорусі. Після капітального ремонту «Героя Танцорова», який здійснили у 2006 році, йому замінили ходову рубку на нову, зроблену з кузова тролейбуса «Škoda 9Tr».

На плесі можна побачити жовту водяну лілію, що цвіте наприкінці червня. У 1975 році на Комсомольському озері з'явився великий фонтан, який одразу ж охрестили «Струменем Кородюка» на честь тодішнього міського голови. Висота центрального струменя сягала п'ятнадцяти метрів. У 1990-х роках через економічну кризу фонтан вивели з експлуатації. Навесні 2003 року через відсутність належного ремонту конструкцій під час танення криги фонтан затонув. Відновити його було неможливо, тому восени 2007 року коштом спонсорів був встановлений новий.

У серпні 1987 року на ставку проводився чемпіонат світу з водномоторних видів спорту. Комсомольське озеро перейменували в 1992 році, і з того часу водойма називається Тернопільським ставом.

Домініканський костел (Кафедральний Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці) Костел та монастир, збудовано у 1749-1779 роках з тесаного каменю в стилі бароко, оздоблено різьбою та кам'яними статуями, архітектор Август Мощинський. Вінчають храм центральна баня і дві оригінальні шатрові вежі. За своїм характером споруда була оборонною. Фундаційний акт тодішнього власника міста Йозефа Потоцького засвідчує, що для цього було відведено місце на розі тернопільських валів, на утримання монахів домініканців фундатор записав село Стегниківці . Між костелом і монастирем є закритий, так званий італійський, дворик. Розпис інтер'єру здійснив відомий польський художник Станіслав Строїнський. Фрески костелу відображали основні події історії ордену домініканців, а розпис правої лави був присвячений Богородиці Вервиці. У 1772 році, під час першого поділу Польщі, коли Тернопіль перейшов під владу Австрії, у монастирі розмістили установи циркулу (округу), окружну касу, нормальну школу і військовий склад. Із 1820 року монастир переходить до рук єзуїтів, а костел аж до відкриття у 1908 році нового парафіяльного римо-католицького храму належить парафіяльному духовенству. У 1908—1910 роках проведена електрифікація та реставрація костелу. Вартість робіт становила 60778 золотих римських. На площі біля костелу на високій колоні монахи спорудили статую святого Вінцентія, патрона цього храму. Костел зазнав шкоди під час приходу Червоної армії у 1939 році. Тоді він горів, запалений гарматним снарядом. У результаті розплавились прикраси із золота і срібла, завдано шкоди фрескам та покрівлі. У 1942—1943 p.p. частково проведено ремонтні роботи.

Але під час штурму Тернополя наприкінці березня 1944-го костел знову зазнав руйнувань. Німців, що засіли в храмі, штурмували сім днів. З двох боків на канатах підтягнули 152-міліметрові гармати і били прямою наводкою по вікнах, закладених мішками з піском. Гарнізон костелу був знищений повністю. Внаслідок таких дій великої шкоди завдано маківці, вежам і приміщенню монастиря.

У 1957 році завершилась післявоєнна реставрація. Прикро, що не було відновлено багатьох скульптурних елементів оздоблення і навіть не зроблено спроби врятувати розписи інтер'єру. У храмі — пам'ятці зодчества — розмістили склад. Остаточно знищили фрески внаслідок переобладнання приміщення під картинну галерею. З переходом галереї в інший будинок, храм деякий час стояв пусткою. З відродженням духовності у нашому суспільстві він знову почав використовуватись за призначенням. Тепер тут Кафедральний Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Тернопільсько - Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви).

с. Залісся (Тернопільська область, Чортківський район)

Печера “Млинки”. Найвідоміша спортивно-екскурсійна печера Тернопільщини

Пам’ятка природи Державного значення. Протяжність лабіринту понад 28 км Складається з лабіринту ходів у гіпсових товщах. Відкрита у 1960-х роках на місці де добували гіпс.

Маршрут, що діє тут сорок років, розрахований на фізично підготованих відвідувачів та наявності відповідного спорядження (комбінезон, спортивне взуття, ліхтар, заряджений на 3-4 години перебування під землею). Печеру називають „спелеологічною хрестоматією”. Тут можна побачити різноманітні натічні та кристалічні форми на стінах підземних залів, галерей та коридорів. Цікава великими кристалами і масивними друзами пластинчастого гіпсу, сталактитами, «кам’яними хвилями».

Використовується у спортивно-туристичних цілях, для проведення регіональних і всеукраїнських змагань по спелеології.

с. Нирків (Тернопільська область, Заліщицький район)

Червоногород – одне з найстаріших поселень Тернопільщини. Його назва ймовірно походить від червоного пісковику з якого природа утворила каньйоноподібну долину річки Джурин. Згадується вперше в польсько-литовських документах під ХІV-ХVст. Хоча за непідтвердженими даними історія міста почалась на два століття раніше , а згідно археологічних знахідок на краю урочища існувало ранньослов’янське поселення. Цей період залишив нам німого свідка так званого ”Джуринського ідола”. У 1448 р. отримує магдебурзьке право і привілей на ярмарки. Руйнівні турецько – татарські напади перетворили велике місто на село , у якому 1724 р. мешкали тільки 7 родин. Поступово відроджувалось, але до колишнього рівня вже не піднялось. В 1970 році назва Червоногород зникла з географічних карт, натомість залишилось тільки урочище Червоне з руїнами палацу, гробівця Понінських та костелів.

Джуринський водоспад

Найвищий на Поділлі водоспад отримав аж три назви Червоногородський (від назви давнього міста), Джуринський (від назви річки) та Нирківський ( від назви найблищого села). Він складається з двох сходинок і має висоту 16 м. Водоспад штучного походження. За легендою щоб захопити замок ворог підірвав частину кам’яного кряжу і спрямував воду річки напряму, а не навколо замку. На водоспаді збереглись фрагменти млина, а вниз за течією руїни гідроелектростанції 1956 р.

Червоногородський замок за переказами з’явився ще у давньоруські часи і був зруйнований монголо - татарами. Литовські князі Коріатовичі відновлюють дерев’яний замок , щоб втратити в 1395 році на користь Польщі. У 1538 р. замок і місто були зруйновані військом волоського господаря Петра. На поч. ХVIІ ст. Микола Данилович будує мурований замок з розгалуженою системою підземних ходів. З 1672 по 1699 роки замок окупований і поруйнований турками. У 1778 руїни , що складалися з двох башт та елементів стін, купує князь К.Понінський і перебудовує на палац. До 1939 р. у палаці проживала княгиня Любомирська. У повоєнний час частину палацу розібрали на будівельний матеріал для місцевого колгоспу.

Костел св. Петра і св. Павла

Петропавлівський костел був збудований поблизу замку в 1716 р. у пізньоренесансному стилі . Склепіння викладене з каменю складним будівельним прийомом, інтер’єр прикрашали цінні розписи та пам’ятні таблиці. В підвалах храму знаходились крипти - усипальниці, а також ймовірно залишені від давнішої споруди підземні переходи, що ведуть в бік замкових веж. Нині будівля перебуває в аварійному стані і чекає реставраторів.

с. Устечко (Тернопільська область, Заліщицький район)

Дністровський каньйон

Річка Дністер починається з гори Розлуч на Львівщині і долаючи 1362 км та приймаючи води близько 400 річок впадає в Чорне море. Наймальовничішою ділянкою Дністра є відтинок довжиною 250 км, від гирла р. Золота Липа до гирла р. Збруч , з них 215 км це південний кордон Тернопільщини. Тут Дністер заглибився у свою долину на 100-200 м, утворивши численні меандри, мілини, острови. Природа Дністровського каньйону унікальна відслоненнями силуру та девону з рештками давньої флори і фауни, ендемічними та реліктовими рослинами, великою кількістю риби, а головне тишею, заворожуючою красою та неповторністю.

м. Заліщики (Тернопільська область, Заліщицький район)

Місто Заліщики розташоване на лівому березі р. Дністер, за 125 км від Тернополя на міжнародному транзитному шляху з України до Румунії. За 3 км від райцентру знаходяться так звані „вали Траяна”, а на північному- сході вали „Козацькі”, з часів походу Сагайдачного.

Завдяки рельєфу місто є найтеплішим місцем Західного Поділля, з найбільшою кількістю сонячних днів. Населення близько 10 тис. чоловік. Назва ймовірно походить від місця проживання його перших поселенців – „За лісом”. Перші згадки про село Заліщики 1340 та 1469 роки. В середині ХVIII ст. поселення з навколишніми землями отримав каштелян краківський Станіслав Понятовський і дуже швидко розбудував, пізніше власність перейшла до його сина – останнього польського короля. Магдебурзьке право місто отримало в 1766 році, а з 1772 р. перейшло до Австрійської імперії і стало центром циркулу; з 1867 р. – повітове місто. В 1895 р., після прокладення залізничної колії Заліщики, стають відомим кліматологічним курортом. Завдяки клімату, який прирівнюється в літньо-осінній період до субтропічного та добре розвинутій туристичній інфраструктурі сюди приїздили на відпочинок сотні туристів. В 1933 р. в Заліщиках відпочивав польський Маршалок Йозеф Пілсудський. Історичні спогади передвоєнних часів розповідають про два пляжі – сонячний і тінистий на яких прогулювались відпочиваючі. Сучасників вражали золотистий пісок, прозора річкова вода та доглянутість. На жаль, пляжі знищені дністровською повінню і в радянський період не відновлювалися.

З 1899р. в місті діяла державна чоловіча гімназія, де працювали директором Осип Маковей, викладачами Й.Шварц, Т.Залеський, Й.Раковський. Заліщики Батьківщина композитора М.Гайворонського, економіста Л.Белінського, теолога Б.Біланюка.

Щоб краще уявити собі Заліщики потрібно піднятись на протилежному боці річки до села Хрещатик, яке знаходиться на висоті понад 150 м над Дністром. Звідти відкривається захоплюючий краєвид на місто, яке з трьох боків омиває ріка

Палац Бруніцьких та парк

В 1808 р. заліщицький маєток разом з невеликим палацом купує Ігнацій Бруніцький. В 1831р. він перебудовує його в стилі ампір, а позаду нього закладає парк. За переказами австрійський цісар Франц ІІ зупинявся саме в цьому палаці під час подорожі Галичиною. Нині в тут діє відділ заліщицької районної лікарні.

Заліщицький парк має статус заповідника місцевого значення і є одним з найбагатших у дендрологічному відношенні серед парків Тернопільщини. Заснований у середині ХІХ ст. на лівому терасовому березі Дністра. В парку площею 5 га росте понад 400 дерев, більш ніж 40 видів і форм. Збереглися рідкісні дерева – гінкго дволопатеве, софора японська, тюльпанове дерево, бундук канадський, дуб червоний

Інфраструктура:

м. Тернопіль (заклади харчування)

№ з/п	Назва та тип закладу	Місцезнаходження (юридична адреса)	Кількість місць
1.	Торгово-розважальний центр «Подоляни»	Вул. Текстильна, 28.	500
2.	Ресторан “Тернопіль”	вул. Замкова, 14	220
3.	Ресторан “Європа”	вул. Сагайдачного, 6	50
4.	Ресторан “Хутір”	вул. Заозерна, 14 тел. 435779, 435780	300
5.	Ресторан “Старий млин”	Вул. Бродівська, 1а Тел. 235823	130
6.	Ресторан “Дорожній”	Майд. Привокзальний, тел. 258671, 272507	70
7.	Ресторан “Діана”	Вул. Січинського, 4, тел. 257652, 250632	50
8.	Ресторан “Пекін”	Вул. Дружби, 9, тел. 531148	100
9.	Ресторан “Україна”	бул. Шевченка, 23, тел. 224621	150
10.	Бар “Класік”	Вул. Шевченка, 25, тел. 235468	50
11.	Бар “Ретро”	Вул. Грушевського, 1 тел. 223054	70
12.	Бар “Гетьман”	Вул. Руська, 18 Тел. 272235	100
13.	Бар “Алігатор”	Вул. Гайова, 29 тел. 227391	30
14.	Бар “Ніка”	Бул. Галицького, 4, тел. 283711	120
15.	Бар “Олеся”	Вул. Тролейбусна, 16, тел. 432147	150

м. Тернопіль (заклади розміщення)

1.	Готельно-розважальний комплекс “Алігатор”	вул. Гайова, 29, тел. (0352) 52-82-82, 52-71-72	96
2.	Готель “Галичина”	вул. Чумацька, 1а, тел. (0352) 53-35-95, служба бронювання 47-51-47	172
3.	Мотель “Джерман автоцентр”	вул. Микулинецька, 116а, тел. (0352) 47-00-00, 47-00-10	8
4.	Готель “Тернопіль”	вул. Замкова, 14, тел. (0352) 52-42-63, служба бронювання 52-15-25	184
5.	Мотель “У Василя”	пр. Бандери, 29, тел. (0352) 47-55-05, 27-77-77, 47-00-00	9
6.	Готель “Центральний”	бул. Шевченка, 25, тел. (0352) 25-35-16	8
7.	Готель “ЮКО”	вул. Родини Барвінських, 3а, тел. (0352) 43-39-57, 43-39-56	15
8.	Готель “Вокзальний”	Привокзальний майдан, 1, тел. (0352) 47-23-60	38
9.	Сервісно-туристичний центр “Рута”	вул. Медова, 2, тел. (0352) 52-62-15, 52-75-94	140
10.	Готель “Чайка”	вул. Білецька, 52, тел. (0352) 25-7-87-70	110
11.	Готель “Віват”	вул. Будного, 22А, тел. (0352) 51-28-81	20
12.	Готель “Монако”	вул. Тернопільська, 8 (Кутківці), тел. (0352) 43-38-71	15-20
13.	Готель “Електро”	вул. Текстильна, 1, тел. (0352) 52-15-44	25
14.	Готель-ресторан “Версаль”	вул. Львівська, 34, тел. (0352) 51-28-95	25
15.	Готель «Тернозавр»	вул. Об'їзна, 12/6 (0352 ) 53-36-46	18
16.	Готель (будується)	вул. Шептицького	60

Теребовлянський район (заклади харчування)

№ з/п	Назва та тип закладу	Місцезнаходження (юридична адреса)	Кількість місць
1	2	3	4
1.	Диско-бар «Гранд-диско»	смт. Дружба, вул.Л.Українки,2 тел.6-15-72	100
2.	Ресторан “Високий замок”	м. Теребовля, вул. кн. Василька, 96а тел 2-17-03.	120
3.	Бар-ресторан “Стейк”	с Дарахів тел.4-96-91	64
4.	Бар «Тетяна»	м. Теребовля, вул.Гжицького,2	50
5.	Дитяче кафе «Ласунка»	м. Теребовля, вул.С.Наливайка,30 тел.2-45-37	80

Теребовлянський район (заклади розміщення)

Мотель Струтинського “ГРАНД»

смт. Дружба,

тел. (03551) 6-15-72, 6-15-96

Санаторій “Медобори”

с. Конопківка, тел. (03551) 2-22-67

350

Чортківський район (заклади харчування)

№ з/п	Назва та тип закладу	Місцезнаходження (юридична адреса)	Кількість місць
1.	Ресторан “Таня”	м. Чортків, вул. Шевченка, 34, тел. 22755	50
2.	Ресторан “Авіаносець	м. Чортків, вул. В.Незалежності, 24 Тел.21830, 20508	100
3.	Кафе “Лемківщина”	м.Чортків, вул. Ринок, 20 Тел. 23362	80
4.	Кафе “Чумацький шлях”	м. Чортків, вул. Копичинецька, 105, Тел. 26231, 53797	30
5.	Ресторан “Бристоль”	м. Чортків, вул. Шевченка, 13 Тел. 21736	70
6.	Кафе “Ірина”	м. Чортків, вул. Лепкого, 1, тел. 32418	40
7.	Кафе “Гетьман”	м. Чортків, вул. В.Великого, 1, тел. 31284	110+бенкетний зал
8.	Кафе “Молодіжне”	м.Чортків, вул. С. Бандери, 46 Тел. 23514	100
9.	Кафе “Фіалка”	с. Біла, тел. 55486	70
10.	Кафе “Чорний принц”	с. Ягільниця, тел. 64600	40
11.	Кафе «Околиця»	м. Чортків, вул. Ягільницька,	80
12	Кафе «Черемшина»	с. Ягільниця	200

Чортківський район (заклади розміщення)

1.	Готель “Авіаносець”	м. Чортків, вул. Незалежності, 24, тел. (03552) 2-29-67	25
2.	Готель “Таня”	м. Чортків, вул. Шевченка, 34 тел. (03552) 2-27-55	18
3.	Мотель “Олімп”	м. Чортків, вул. Копичинецька,	13
4.	Готель “Гетьман”	м. Чортків, вул. В.Великого, 1, тел. (03552) 3-12-84	15

Заліщицький район (заклади харчування)

№ з/п	Назва та тип закладу	Місцезнаходження (юридична адреса)	Кількість місць
1.	“Кафе”	с. Слобідка	20
2.	“Еліт-кафе”	м. Заліщики	70
3.	Ресторан, бар «У парку»	м. Заліщики, вул..Бандери 123 а, тел..(803554)41375	100
4.	“Бар”	с. Касперівці	16
5.	Кафе “Роксоланочка”	м. Заліщики вул. Маковея 2, тел. (803554)2 30 86	70
6.	Бар “Піон”	м. Заліщики	40
7.	Бар “Убіжево”	с. Добрівляни	60
8.	Бар “Затишок”	м. Заліщики	50
9.	Бар “Крайня хата”	с. Торське	22
10.	Кафе “Галичанка”	м Заліщики	160
11 .	Ресторан “Дністер”	м Заліщики	150
12.	Бар «Європа»	м.Заліщики	48

Заліщицький район (заклади розміщення)

1.	Готель – ресторан “Роксоланочка”	м. Заліщики, вул. Маковея, 2, тел (3554). 2-18-52	47
2.	Готель “У парку”	м. Заліщики, вул.. С.Бандери, 123а. тел. (03554) 4-13-75	10
3.	Мотель “Гостинний двір”	смт. Товсте, тел. (03554) 3-53-70	8
4.	Готель «Старі Заліщики»	тел. (03554) 21303

Автор – розробник: Туроператор «Оксамит - КЛ»