Печери
Світ під кам’яним небом
Одне з природних див, якими пишається Тернопільщина, – її печери. У світі поки що не відкрито інших таких же великих горизонтальних гіпсових печер із специфічною будовою. Розташовані вони на глибині від 10 до 50-60 метрів під землею. В області, яка територіально є однією з найменших в Україні, сьогодні їх налічується більше сотні. Але, на думку вчених, відкрито ще не всі печери. У центрі Європи у XXI столітті ще можливі географічні відкриття!
Мільйони років “трудилася” природа, щоб створити під землею печерні шедеври. Окремі з них настільки унікальні, що зустрічаються лише на Тернопільщині! Хіба це не причина, щоб їх побачити!
За словами югославського спелеолога М. Вельковича, який свого часу прожив під землею 15 місяців, печери з їхнім замкнутим екологічним середовищем подібні до космічних кораблів, тому в них можна вивчати межі фізичної та психічної витривалості людини в умовах повної самотності. Атмосферу печери справді важко описати – її потрібно відчути. Передусім, бальзамом для душі стають первісна тиша і заворожливий спокій непорушності. А щодо візуальних вражень, то, за словами очевидців, така краса можлива лише у казках про “тисячу й одну ніч”.
Кришталева. Підземна перлина Поділля.
Перша згадка про печеру Кришталеву, що в селі Кривче Борщівського району, датується далеким 1721 роком. Історія її вивчення не завжди була щасливою. У 60-і роки минулого століття вчені Академії Наук України знайшли в печері скелети людини. І хоч знахідка була овіяна багатьма легендами, дослідники встановили особу жертви. Мешканець села Кривче Карпо Музика проник у підземелля для того, щоб побачити Діву Марію, образ якої не раз бачили селяни над скелями біля входу в печеру. Інші історії вказують на те, що Музика втікав із австрійської армії та переховувався у печері. Утім достеменно відомо те, що він проник у печеру із звичайною свічкою, заблудився, вичерпав запас світла та загинув один в абсолютній тиші та темряві без їжі, без води.
Сьогодні Кришталева, за винятком хіба що печери Вертера, є найбільш дослідженою та пристосованою для масового туризму. Загальна протяжність розвіданих ходів становить 22 км, а електрифікований туристичний маршрут – 2800 метрів. За незвичайну красу Кришталеву називають підземною перлиною Поділля.
Спочатку склепіння та стіни печери миготять кристалами темно-коричневого гіпсу, відшліфованими водами древнього Сарматського моря. Далі хід розширюється. І в коридорі Див з’являються перші… дива. Складається враження, що все навколо покрито інеєм, фантастичним пальмовим гіллям, листям папороті і бурштином. У залі Скель знайти зручну для проходу стежину стає тяжче – бачимо нагромадження кам’яних глиб, хаотично розташованих кам’яних пірамід. У Зоологічному залі вас чекають незвичні зображення дельфіна, сови, миші, орла та інших істот. Підземний світ постійно балансує між реальністю і казкою.
Зал Буйвола, грот Кам’яних Сліз , лабіринт Кам’яних Квітів, зали Завалів, Втрачених сподівань, Дружби (є навіть Преси!)– це лише деякі “етапи” підземних маршрутів Кришталевої, кожний з яких – неповторний і має свою історію.
Вертеба. Наддністрянська Помпея
Немає сумнівів, що через рік-другий печера Вертеба стане відомою всьому світу. Завдяки талановитому і невтомному вченому, спелеологу Михайлові Сохацькому тут створюється чи не перший на планеті музей у печері – музей археології, музей трипільської культури, музей епохи неоліту. Справа в тому, що за кількістю і багатством знахідок предметів матеріальної культури різних епох Вертеба не має рівних серед інших печер світу. Саме тому археологи називають її Наддністрянською Помпеєю.
Перше детальне обстеження Вертеби здійснив у 1876-му році археолог А.Кіркор, а продовжив його у 1890-му член антропологічної комісії Краківської академії наук Г.Осовський. Він, зокрема, знайшов 25 скелетів людей, які загинули під завалом кілька тисяч років тому, а біля них – численні речі побутового та ритуального вжитку. Кількість та наукова цінність знахідок викликали справжній фурор серед археологів, відтак їх почали вивозити до музеїв Варшави, Кракова і Відня. За деякими даними тільки у 1904 році до Краківської академії було відправлено близько сорока скринь з історичним вантажем. Однак Вертеба і до наших днів не збідніла на непідвладні часові сюрпризи, в чому не раз переконувалися члени археологічної експедиції, очолюваної директором Борщівського краєзнавчого музею Михайлом Сохацьким. Починаючи з 1996-го року неодноразово знаходили під її склепінням цілі розсипи керамічних уламків та виробів з міді і кістки. А в 2002 році вдалося відкрити цілісний скульптурний шар, що надихнуло Михайла Сохацького на створення у печері своєрідного музею.
Екскурсійний електрифікований маршрут з оглядом археологічних розкопок, пам’яток історії, яким тисячі років, кількох діорам становить півтора кілометра. Півтора кілометра незабутніх вражень!
Оптимістична
Якщо ви любите гострі відчуття, бажаєте побачити щось таємниче, невідоме, то, звичайно, у супроводі досвідченого спелеолога зможете зробити мандрівку в одвічне царство темряви і спокою, куди майже не ступала нога людини. Почнемо з найбільшої в Європі печери – “Оптимістичної”.
Печера Оптимістична на Придністровському Поділлі була відкрита лише у 1966 році. Історія цього відкриття така.
На початок 60-х років припадає інтенсивний розвиток спелеологічного руху в Україні. Спелеологи різних міст почали досліджувати відомі і доступні печери, шукати втрачені під час другої світової війни входи, знову відкривати печери, про які вже згадувалося в літературі. У квітні 1965 року група спелеологів наткнулася на сліди існування великої невідомої порожнини. Невелике джерело, яке зникало під землею на дні карстової заглибини в лісі поблизу с. Королівка Борщівського району, вело вглиб великого гіпсового масиву. Сильна тяга повітря із щілини над джерелом свідчила про наявність в гірських породах великих порожнин. Увійти в печеру вдалося лише через рік. Після двох днів розкопок 8 травня 1966 року о 14:00 група під керівництвом Мирона Савчина вперше проникли в невідому печеру і пройшла її ходами перші сотні метрів. Назвали її “Оптимістична”.
З цього часу почалася регулярна розвідка, першопроходження і картування печери експедиціями. Дослідження продовжуються й донині.
Печера не обводнена. Є декілька невеликих озер з більш-менш стабільним рівнем. Найбільше з них “Aqua vitae” з площею поверхні 82 кв.м.
З 1967 року у львівських та тернопільських експедиціях, крім українських спелеологів, в печері “Оптимістична” працювали спелеологи багатьох країн: Болгарії, Польщі, Угорщини, Словаччини, Німеччини, Франції, Англії, Росії і Білорусії.
Печера “Оптимістична” (довжина розвіданих ходів становить 212 км) занесена в книгу рекордів Гіннеса як найбільша у світі гіпсова печера і як друга в світі серед вапнякових. Утім, якщо буде знайдено сполучення з печерою Голубі Озера, що , вважають вчені, цілком імовірно, то Тернопільщина матиме найбільшу в світі печеру. Отже, до пошуків!Голубі Озера
До війни ніхто не здогадувався про існування гігантського підземного лабіринту порожнин печери Голубі Озера на околиці села Стрілківці Борщівського району. Місце сучасного входу наприкінці позаминулого століття являло собою заболочену вирву і називалося Попівська яма. Під час другої світової війни деякі із жителів села Стрілківці знайшли притулок в порожнинах печери, де прожили понад півтора року.
На початку 60-х років минулого століття тернопільська секція спелеологів на чолі з В.О.Радзієвським, проводячи розвідку карстового району та беручи до уваги розповіді місцевих жителів, наткнулась на вхід у раніше невідомі лабіринти Голубих Озер. Вхід у печеру був важкодоступним, оскільки він періодично замивався.
Спелеологи проходили перші кілометри печери, з’явилися карти Ближнього району. Пізніше були відкриті райони: Дальній, Жовтневий, Зимова казка тощо. В печері було знайдено масу унікальних карстових форм: камінних труб, велетенських залів, підземних озер. Було встановлено періоди підйому та опускання рівня води в печері. Пізніше болото в привхідній частині було підірвано та встановлено вхідну трубу з драбиною для перешкоджання змиву входу в печеру. На даний час сумарна довжина лабіринтів печери становить понад 120 км.
Найбільшою цінністю та окрасою цієї печери, як можна здогадатися з її назви, є підводні озера. Як вам ідея поплавати на човні під земле!
Млинки
Печера Млинки загальною довжиною ходів понад 28 км знаходиться на околиці с. Залісся Чортківського району. Вона була відкрита у листопаді 1960 року. Історія походження її назви наступна. На джерелі безіменної річки в кінці 18 – на початку 19 століть був побудований водяний млин, після чого річечку назвали Млиночки, а хутір, який виник поряд — Млинки. У 70-х роках хутір приєднали до села Залісся і назва Млинки зникла з карти. Залишилася лише пам’ять у назві печери – Млинки.
Особливістю печери є те, що в її межах можна прокласти маршрут будь-якої категорії складності (від простого до складнішого) проходження. Крім того, у печері є красиві гіпсові кристали, сталактити і сталагміти, інші карстові форми.
Екскурсія у Млинки можлива. Звичайно, разом з досвідченим гідом.
Джуринська
Ця прекрасна печера знаходиться біля села Нагіряни Борщівського району. Недалеко від печери тече річечка Джурин, звідси і назва печери Джуринська. Річка протікає через мальовничий амфітеатр, який утворюють пагорби, які з усіх сторін обступають долину. У центрі долини підноситься старий замок. Ще одна визначна пам’ятка – Джуринський водоспад. Ріка падає вниз каскадом висотою біля сімнадцяти метрів. Далі, протікаючи через долину, впадає в річку Збруч.
Вхід в печеру знаходиться в декількох кілометрах від долини, поряд з гіпсовим кар’єром. Вхідний коридор являє собою низький хід з рідкою глиною на дні. Верхній поверх не представляє ніякого інтересу. Нижній поверх вражає красою різноманіттям різних кристалічних форм. Довжина гіпсових кристалів досягає 60-ти см.
Зараз вхід в печеру закритий обвалом. Віримо, що з часом туристи зможуть помилуватися цим дивом природи.
